Як визначається вміст сирого протеїну у зерні та кормах?

Вміст сирого протеїну – один із ключових показників, які визначаються у рослинних кормах та зерні. Протеїни – це органічні сполуки, у складу яких входить азот.

У рослинних кормах азотисті речовини називають «сирим протеїном», який складається із двох груп речовин – білку та амідів (азотисті речовини небілкового походження).

Вміст протеїну в кормах залежить від його виду, способу заготівлі, технології приготування та зберігання корму. Рівень протеїну в кормах коливається в широких межах – від 0,5 до 80%. Багаті на протеїн – зерно бобових (20–30%), макуха і шрот (30–40%), дріжджі (45–50%) та корми тваринного походження (40–80%).

Кількісне визначення протеїну розраховується за кількістю азоту у складі корму. Для різних біологічних об’єктів розраховані індивідуальні коефіцієнти перерахунку масової частки азоту в білок.

Визначення загального азоту з подальшим перерахунком в сирий протеїн використовують різні методи, зокрема, фотометричний, метод К’єльдаля, метод Дюма та спектрометричний.

Метод К’єльдаля надалі залишається загальновизнаним методом визначення білка і найчастіше використовується в якості еталонного для калібрування інших методів визначення масової частки білка і приладів для експрес-аналізу. Цей метод внесений до державних стандартів як арбітражний і широко використовується як в лабораторіях, так і на комбікормових підприємствах.

Визначення загального азоту за методом К’єльдаля проходить у три етапи:

1. мінералізація (розкладання) зразка під впливом сірчаної кислоти і каталізатора;
2. нейтралізація кислоти концентрованим лугом з наступною перегонкою (дистиляцією) водяною парою;
3. титруванням перегнаного дистиляту розчином кислоти або лугу відомої концентрації

За кількістю реагенту, який був витрачений на титрування зв’язаного аміаку, визначають вміст загального білка.

Метод К’єльдаля застосовують в ручному або автоматичному режимах. При цьому принцип методу залишається тим самим. Але при використанні автоматичної установки при зростає продуктивність роботи оператора, знижується вплив людського фактора, зменшуються енерговитрати та кількість шкідливих викидів у навколишнє середовище.