Свідоцтво про реєстрацію сорту Торо
Topo (Toro) самозапильний середньостиглий сорт лохини, створений у 1969 році шляхом схрещування Earliblue x Ivanhoe, рекомендований до вирощування у 1987 році. Генетично сорт близький до “Дюк” а за характеристиками дуже схожий на “Блюкроп”.
Особливості сорту Торо
- Кущ сильнорослий, компактно-припіднятий, 1,8-2 м висотою, пагони жорсткі, крона молодих кущів часто помірно-розлога, а старших – піднесена, компактна.
- Листки великі, овальні, на дуже коротких, товстих черешках, цвіте в квітні.
- Період першого плодоношення – 1-2 рік після посадки
- Ягоди синього кольору, великого розміру, приємні на смак, зібрані у великі подібні до винограду грона, легко збираються, дещо сплюснуті, покриті яскравим синім нальотом, достигають одночасно в першій половині серпня.
- Врожай високий, збирають двічі. Використовуються для реалізації у свіжому виді та для промислової переробки. Урожайність – 6-9 кг з куща.
- Ягоди уже великі, візуально здаються ще більше завдяки плескатій формі, середній діаметр 18-20 мм, і найбільші до 24 мм, вагою 2-4 грам.
- Ягоди вкриті світло-блакитним восковим нальотом, дуже смачні і мають гарний вигляд. Мають хорошу лежкість, можуть транспортуватися на великі відстані.
- Для отримання стабільного врожаю поряд висаджують сорти-запилювачі.
- Сорти, які підійдуть у якості запилювачів для Торо: Блюкроп, Блюджей, Дарроу, Дюк, Река.
Переваги сорту Торо: на ринку свіжих ягід торо вважається найкращим із сортів лохини високої, придатних для механізованого збирання, його зараховують до цінних сортів на ринку десертних ягід. Засухо- та морозостійкий до -34 °С (USDA – зона 4), стійкий до хвороб.
Недоліки: для отримання стабільного врожаю необхідні опилювачі, недостатня адаптованість до середньоєвропейських кліматичних умов.