Topo (Toro) самозапильний середньостиглий сорт лохини, створений у 1969 році шляхом схрещування Earliblue x Ivanhoe, рекомендований до вирощування у 1987 році. Генетично сорт близький до “Дюк” а за характеристиками дуже схожий на “Блюкроп”. 

Особливості сорту Торо

  1. Кущ сильнорослий, компактно-припіднятий, 1,8-2 м висотою, пагони жорсткі, крона молодих кущів часто помірно-розлога, а старших – піднесена, компактна.
  2. Листки великі, овальні, на дуже коротких, товстих черешках, цвіте в квітні.
  3. Період першого плодоношення – 1-2 рік після посадки
  4. Ягоди синього кольору, великого розміру, приємні на смак, зібрані у великі подібні до винограду грона, легко збираються, дещо сплюснуті, покриті яскравим синім нальотом, достигають одночасно в першій половині серпня.
  5. Врожай високий, збирають двічі. Використовуються для реалізації у свіжому виді та для промислової переробки. Урожайність – 6-9 кг з куща.
  6. Ягоди уже великі, візуально здаються ще більше завдяки плескатій формі, середній діаметр 18-20 мм, і найбільші до 24 мм, вагою 2-4 грам.
  7. Ягоди вкриті світло-блакитним восковим нальотом, дуже смачні і мають гарний вигляд. Мають хорошу лежкість, можуть транспортуватися на великі відстані.
  8. Для отримання стабільного врожаю поряд висаджують  сорти-запилювачі.
  9. Сорти, які підійдуть у якості запилювачів для Торо: Блюкроп, Блюджей, Дарроу, Дюк, Река.

Переваги сорту Торо: на ринку свіжих ягід торо вважається найкращим із сортів лохини високої, придатних для механізованого збирання, його зараховують до цінних сортів на ринку десертних ягід. Засухо- та морозостійкий до -34 °С (USDA – зона 4), стійкий до хвороб.

Недоліки: для отримання стабільного врожаю необхідні опилювачі, недостатня адаптованість до середньоєвропейських кліматичних умов.